Наприкінці 2015 року до статті 60 Закону України "Про господарські
товариства" було внесено зміни щодо зменшення кворуму загальних зборів
учасників товариства з обмеженою відповідальністю з 60 до 50 відсотків голосів.
Якщо бути точним, то з того часу загальні збори учасників товариства
з обмеженою відповідальністю вважаються
повноважними, якщо на них присутні учасники (представники учасників), що
володіють у сукупності більш як
50 відсотками голосів.
Разом із тим, статтю 60 також було доповнено новою частиною, доволі
неоднозначний зміст якої вказує на те, що установчими документами товариств, у статутному капіталі
яких відсутня державна частка, може бути встановлений інший відсоток голосів
учасників (представників учасників), за умови присутності яких загальні збори
учасників вважаються повноважними.
Загалом ця норма (виписана якось так, наче товариства без державної частки - це якийсь виняток із правила) була сприйнята як вказівка на те, що обов’язок приводити свої статути у
відповідність із законом стосується не всіх товариств, а лише тих, у статутному
капіталі яких присутня державна частка, а усім іншим не обов’язково
вносити зміни до своїх статутів і зменшувати кворум до 50 відсотків.
Така позиція вже певною мірою вкоренилася
в юридичній підсвідомості.
Чесно кажучи, ніколи не вважав правильним саме таке тлумачення вказаних норм.
Якщо закон про внесення цих змін такий вже “спеціальний”, чому б йому тоді не називатись як-от: «…щодо зменшення кворуму загальних зборів учасників
товариств з обмеженою відповідальністю, у статутному
капіталі яких є державна частка»? Або чому
б, у такому випадку, приписам ч.1 ст.60 Закону
України "Про господарські товариства" прямо не вказувати на те, що
кворум у більш як 50 відсотків встановлюється саме для товариств із державною часткою? Тоді й у положеннях частини другої цієї статті про «виняток» для
товариств без державної частки вбачалася б хоч якась логіка.
Але ж мова йде, начебто, про загальну норму закону?
Буквальний
зміст пункту 2 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до статті 60 Закону України "Про господарські
товариства" щодо зменшення кворуму загальних зборів учасників товариства з
обмеженою відповідальністю» від 24 листопада 2015 року №816-VIII вказує на те, що «статути товариств з обмеженою відповідальністю до приведення
їх у відповідність із цим Законом застосовуються в частині, що не суперечить
цьому Закону».
Отже,
якщо законодавець не поділив товариства конкретно на ті, що мають приводити
свої статути у відповідність із цим законом, і на ті, що можуть цього не робити,
то як на мене - робити це мають всі.
Так, згоден, є місце для дискусії. Проте, не можна не
погодитися й з тим, що положення вказаного закону не містять прямих вказівок на
те, що товариства без державної частки, установчі документи яких на момент прийняття цього закону
встановлюють інший відсоток кворуму, ніж 50 відсотків, мають право не приводити
свої статути у відповідність із цим законом.
Подібного висновку, вочевидь, дійшов і
Вищий господарський суд України в своїй постанові від 20 квітня 2017 року у справі №908/1223/16 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/66138751),
яку от знайшов, аналізуючи черговий корпоративний спір.
Так, Вищий господарський суд України вказав на те, що відповідно
до ч.1 ст.60 Закону України "Про господарські товриства" (в
редакції на дату проведення загальних зборів товариства, справа якого розглядалася)
загальні збори учасників вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники
(представники учасників), що володіють у сукупності більш як 50 відсотками
голосів.
Прикінцевими
положеннями Закону України «Про внесення змін до статті 60 Закону України "Про господарські товариства" щодо зменшення кворуму загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю» встановлено, що статути товариств
з обмеженою відповідальністю до приведення їх у відповідність із цим Законом
застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Таким чином, законодавством не передбачається можливість
встановлення у статутах господарських товариств інших правил визначення кворуму
загальних зборів, а відповідні положення статуту, є такими, що суперечать
закону.
Вказуючи на це, Вищий господарський суд України послався на
відповідну правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду України від 16.10.2012
у справі №3-46гс12 ( http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/26811745
), основна ідея якої в тому, що відповідно до ст.4 Закону України "Про господарські товариства" установчі документи не повинні
містити положень, які суперечать законодавству України, а передбачене Законом України "Про господарські товариства" правило встановлення
кворуму на загальних зборах учасників товариства повинно дублюватися і в
статуті.
Отже, положення статуту товариства, яке встановлює інше правило
щодо визначення кворуму, є таким, що суперечить закону.
Окремо, Вищий господарський суд
України зауважив на тому, що оскільки статут товариства у відповідність до
вищенаведених вимог законодавства учасниками не приведений, положення статуту товариства,
що встановлюють інші правила кворуму загальних зборів, ніж ті, що передбачені
законом, не можуть бути застосовані.
Тож, вирішуючи питання про
повноважність загальних зборів у справі, Вищий господарський суд України виходив з кворуму саме у 50, а не 60
відсотків голосів.
Така практика, на мою думку, більше відповідає наведеним нормам закону, хоча знов-таки – лишається місце для дискусії.
P.S. Яким чином у такому випадку я відстоював би
право не зменшувати кворум? Як мінімум, протоколом загальних зборів, на порядку
денному яких все-ж-таки було розглянуто питання щодо приведення статуту
товариства у відповідність із законом, проте прийнято рішення про встановлення іншого відсотку голосів учасників для
визначення кворуму, як власне той же закон і дозволяє.