Категорія упущеної вигоди є однією з найбільш складних для доказування в суді.
Стала судова практика йде тим шляхом, що позивач будь-що має довести, що «він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток» (Оглядовий лист Вищого господарського суду України від 14.01.2014 №01-06/20/2014 «Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства у справах, в яких заявлено вимоги про відшкодування збитків»).
Проте, зводячи все у площину «сухої» економіки, ми дуже часто лишаємо поза увагою правову природу тих чи інших правовідносин.
Якщо подивитися на визначення упущеної (втраченої вигоди) в чинному законодавстві (ст.ст.22,623 ЦК України, ст.ст.224,225 ГК України) чи можна скласти чітке уявлення про те, що таке упущена вигода? Нажаль, ні.
Далеко неоднозначний зміст цих норм зводиться до того, що “упущена (втрачена) вигода” – це неодержаний дохід (прибуток).
Але, при цьому не можна не погодитися з тим, що «дохід» і «прибуток» – це різні економічні поняття, а якщо зазирнути в словник, то під «вигодою» серед іншого розуміють «добрі наслідки в чому-небудь, зручність у чомусь, сприятливі умови». В юридичному ж контексті поняття “вигода” є ще більш широким. Тож, не можна просто ототожнювати ці поняття.
На думку багатьох науковців і дослідників цієї проблеми, поняття упущеної вигоди, наведене в Конвенції ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів від 11 квітня 1980 року (за яким це шкода, якої зазнала інша сторона внаслідок порушення договору), є більш універсальним. І напевно це дозволяє в міжнародній практиці застосовувати більш гнучкий підхід до визначення упущеної вигоди (loss of profit) аж до нематеріальних втрат, втрат бізнесу, клієнтів, тощо.
Втім, і у вітчизняній практиці можна знайти достатньо цікаві кейси, які розкривають інші важливі функції упущеної вигоди, окрім загальноприйнятої компенсації фінансових втрат.
Наприклад, постанова ВГСУ від 23 жовтня 2007 р. № 31/94-07-1490 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/1087404).
У цій справі позивач – власник під’їзної залізничної колії стягував упущену вигоду з залізниці за те, що вона подавала вагони без його дозволу на цю колію іншому підприємству, яке не уклало з позивачем договору оренди цієї колії. У зв’язку з цим, позивач не отримував орендну плату за фактичну експлуатацію його колії, а отже і стягнув її з залізниці.
Звісно ж, аргументами залізниці в суді було те, що позивач не довів вжиття заходів щодо одержання упущеної вигоди, не надав доказів звернення до контрагента з наміром укласти договір оренди, і таке інше.
Втім, ВГСУ вказав на те, що в даному конкретному випадку для стягнення з відповідача упущеної вигоди достатньо наступного:
1) є факт протиправної поведінки та грубого порушення винною стороною (залізницею) правил господарської діяльності, внаслідок чого позивачеві було завдано збитків у вигляді упущеної вигоди;
2) наслідком такого порушення має бути відшкодування збитків (в тому числі й упущеної вигоди);
3) зі свого боку, позивач вжив заходів задля недопущення порушення своїх прав (адже неодноразово вимагав від залізниці припинити таку незаконну діяльність, а залізниця просто ігнорувала це);
4) при здійсненні своїх прав будь-яка особа зобов’язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, а тому залізниця мала б утриматися від подачі вагонів на колію позивача іншим особам без його дозволу (тобто, не зловживати своїм правом і не порушувати імперативних вимог ч.3 ст.13 ЦК України).
А що ж до “наміру” укласти договір оренди, то в даній ситуації з такою пропозицією до власника під’їзної залізничної колії має звертатися саме потенційний орендар, а не навпаки.
Отже, чим цікавий кейс? А власне тим, що то був яскравий приклад застосування судом стягнення упущеної вигоди саме як заходу відповідальності і способу судового захисту. І з цим не можна не погодитись. Хоча, зі спливом майже 10 років після його вирішення у цій практиці, нажаль, нічого не змінилося.
На нашу думку, це – дещо інший підхід до правової природи упущеної вигоди, про який говорять науковці і який чомусь лишається поза увагою на практиці.
Це – саме та функція упущеної вигоди, яка в залежності від обставин конкретної справи може виявитись чи не єдиним способом захисту порушеного права.
Джерело: eliteconsultgroup.com
Немає коментарів:
Дописати коментар