У ТЕБЕ Є ЗРАЗОК ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВОГО ДОГОВОРУ?

        От завжди, коли чую це питання мені хочеться відповісти - «відкрий Цивільний кодекс – який саме цивільно-правовий договір тебе цікавить?»  

Ну чесно! Мені постійно мулить оцей якийсь «особливий» вид договору - «цивільно-правовий договір». А усі інші що? Не цивільно-правові? А більш за все мені подобається назва таких договорів: «Цивільно-правовий договір № …» - наче такою назвою ми надаємо відносинам якоїсь «особливої» правової природи.

Отаке саме питання, почуте цього разу від давнього друга-підприємця підштовхнуло й собі висказатися на цю тему. Тож, давайте розбиратися разом.

Звідки «ноги»?

Деякі нормативно-правові акти, зокрема, той же Податковий кодекс України, регламентуючи, наприклад, сплату податку на доходи фізичних осіб (ст.ст.164,165,167 тощо), дійсно оперують поняттям «цивільно-правовий договір». Але ж це не робить його якимось окремим видом договірних правовідносин! Буквальний зміст цих норм вказує на будь-який цивільно-правовий договір, умови якого передбачають виплату винагороди за виконанні роботи чи надані послуги.

В одній з податкових консультацій наводиться приклад ч.4 ст.8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», за якою підприємство може забезпечувати ведення бухгалтерського обліку шляхом як введення до штату посади бухгалтера, так і користування послугами спеціаліста з бухгалтерського  обліку, зареєстрованого  як підприємець.  

Згадується також приклад положень ст.33 Основ законодавства України про охорону здоров'я, яка передбачає, що медична допомога може надаватися як професійно підготовленими медичними працівниками, які перебувають у трудових відносинах із закладами охорони здоров’я, так фізичними особами - підприємцями, які зареєстровані та одержали відповідну ліцензію в установленому законом порядку і можуть перебувати з цими закладами у цивільно-правових відносинах.

Але ж, знов-таки, це не робить такі відносини «роботою за цивільно-правовою угодою» чи чимось подібним, як у нас зазвичай це прийнято називати.

           Укладенням «цивільно-правових договорів» грішать практично всі. Свого часу стикався з тим, що місцеві органи виконавчої влади намагалися «уникнути» таким чином мороки з прийняттям на службу того чи іншого спеціаліста, конкретних послуг якого вони потребували в якійсь конкретній ситуації чи в конкретний період. Підприємці ж вважають це способом «зменшити» своє податкове навантаження та зняти з себе тягар відповідальності за своїх працівників.

          Та чи варте воно того і чи є це вирішенням проблеми? Чи є взагалі проблема в тому, як найняти робітника для виконання якоїсь роботи так, щоб це не кваліфікували як трудові правовідносини?

Як на мене, то сама по собі назва договору «цивільно-правовий договір» вже відверто і демонстративно вказує на те, що сторони явно намагалися уникнути кваліфікації їх відносин як трудових. Навіщо це робити? Я не розумію. 

Якщо хтось наймає когось для виконання якоїсь роботи, це ще не привід робити з цього проблему.

Якщо замовник наймає ландшафтного дизайнера, який буде виконувати свої роботи протягом весняно-літнього періоду кожного дня крім суботи та неділі з 09.00 до 18.00 з перервами на каву та отримуватиме за це винагороду кількома платежами - це ще не робить відносини між сторонами трудовими. Це звичайний підряд. Просто дизайнер теж людина і не може дозволити собі робочий день більшої тривалості, недивлячись на ризик завалити строки здачі робіт та проштрафитися. Тому буде вкалувати з понеділка по п’ятницю через те, що працювати по вихідних йому заважають діти замовника, а плату дизайнер отримує лише після прийняття замовником чергового етапу робіт.

Отже, не треба мудрувати й вигадувати для такого договору назву щось на кшталт «цивільно-правового». Треба чітко визначити предмет відносин і називати речі своїми іменами. Як кажуть податківці - «сутність має превалювати над формою».

ПЛУТАНИНА У ПОНЯТТЯХ:      

           

          Склалася така практика, зокрема серед податківців, що різниця між «цивільно-правовим» і трудовим договорами зазвичай пояснюється порівнянням чомусь загальної норми ст.626 Цивільного кодексу України з нормою ст.21 Кодексу законів про працю України. На мій погляд, саме цим і вкорінюється оце поняття «цивільно-правового договору» як якогось «недотрудового» договору.

Так, договір у розумінні ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України - це будь-яка домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення будь-яких цивільних прав та обов'язків.

Але ж мова йде не про загальне поняття, а конкретно про договір, предметом якого є  виконання роботи. Тому, трудовий договір має порівнюватися з «відповідними» йому договорами підряду чи послуг.  

Договір підряду – договір, за яким підрядник зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням замовника, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (ст.837 Цивільного кодексу України).

Договір про надання послуг – договір, за яким виконавець зобов'язується за завданням замовника надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ст.901 Цивільного кодексу України).

Трудовий договір - це угода між працівником і роботодавцем, за якою працівник працює з підпорядкуванням внутрішньому трудовому розпорядку, а роботодавець виплачує працівникові заробітну плату і забезпечує йому умови праці, передбачені законодавством про працю (ст.21 Кодексу законів про працю України)

            ЩО РОБИТЬ ВІДНОСИНИ МІЖ СТОРОНАМИ ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВИМИ?

1.У цивільно-правових відносинах підряду підрядник виконує роботу на свій ризик.

Ні про які трудові пільги, гарантії та компенсації, охорону праці, відрядження, відпустку та лікарняний не може бути мови. Адже, відносини в даному випадку виключно цивільно-правові.

2.У цивільно-правових відносинах підряду чи послуг виконавець отримує плату за результат роботи, а не за процес.

Заробітна плата працівнику гарантується трудовим законодавством, має виплачуватися регулярно 2 рази на місяць у встановлені строки незалежно від результатів роботи і має бути не меншою за мінімальну.

Натомість, у цивільно-правових відносинах підставою для оплати виконаних робіт, наданих послуг є відповідні акти або умови договору, наприклад, про попередню оплату. Ніякі два рази на місяць: підписали акт – отримав оплату, отримав попередню оплату – виконай в строк.

3.Результат роботи має бути переданий замовнику і прийнятий замовником.

 Сторони складають акти виконаних робіт (наданих послуг), які є підставою для оплати роботи та підтверджують приймання-передачу результату цієї роботи. 

4.Роботи, що виконуються (послуги, що надаються) в межах цивільно-правових відносин можна конкретизувати.

Сторони складають специфікації або детально прописують в самому договорі, які саме роботи мають бути виконані чи послуги надані,  їх обсяг, вимоги до них, строки виконання.  

У той же час, за трудовим договором робота виконується протягом його дії, а вимоги до виконуваної роботи встановлюються самою професією, спеціальністю, посадою чи посадовою інструкцією.

5.Будь-який цивільно-правовий договір сторони можуть розірвати у будь-який час залежно від того, як вони це узгодять в самому договорі.

Натомість, випадки розірвання трудового договору, наприклад, за ініціативою роботодавця чітко регламентовані положеннями ст.40 Кодексу законів про працю України.

6.Цивільно-правові договори підряду чи послуг передбачають можливість застосування штрафних санкцій за несвоєчасно чи неналежно виконану роботу.

У той же час, положення ст.147 Кодексу законів про працю України дають роботодавцю можливість за порушення трудової дисципліни до працівника застосувати тільки один з таких заходів стягнення: догана або звільнення.

ЩО МОЖЕ ВКАЗУВАТИ НА НАЯВНІСТЬ ТРУДОВИХ ВІДНОСИН?

1.Підпорядкованість внутрішньому трудовому розпорядку.    

Звичайно, ФОП може й не мати ніякого внутрішнього трудового розпорядку, а на підприємстві для цього мають бути затверджені відповідні правила.

Проте зрозуміло, що оті згадані у випадку з ландшафтним дизайнером «з 09.00 до 18.00» мають бути визначені як час, коли власник земельної ділянки надає доступ дизайнеру для виконання ландшафтних робіт, а не як "робочий час", а час, коли той буде пити каву - має визначатися самим дизайнером.

2.Наявність чітко визначеного робочого місця.

Зрозуміло, що у випадку за ландшафтним дизайном, конкретна земельна ділянка, на якій мають бути виконані роботи, має бути місцем виконання робіт, а не робочим місцем.

А от, наприклад, посилання в договорі на забезпечення виконавця «робочим місцем, облаштованим офісним кріслом, ноутбуком, телефоном і приміщенням для прийому їжі та відпочинку» - однозначно вказує на обов’язок замовника організувати процес праці, а отже на наявність ознак трудових відносин.

3.Особисте виконання роботи.

Відповідно до положень ст.30 Кодексу законів про працю України працівник повинен виконувати доручену йому роботу особисто і не має права передоручати її виконання іншій особі, за винятком випадків, передбачених законодавством.

У той же час, згідно з положеннями ст. 838 Цивільного кодексу України підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб.

4.Відсутність чітко визначених предмету робіт (послуг) та строків. 

Очевидно, що якщо згаданий вище договір на надання ландшафтних послуг замість чітко визначених строків виконання робіт передбачатиме, наприклад, його «автоматичну пролонгацію щороку», а замість узгодженої сторонами специфікації міститиме лише посилання на загальне «надання ландшафтних послуг», то шанси на перекваліфікацію цих відносин у трудові значно зростають.

ЩО З ОПОДАТКУВАННЯМ?

Податок на доходи фізичних осіб:

Згідно з положеннями п.167.1 ст.167 Податкового кодексу України ставка податку на доходи фізичних осіб становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв’язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.

Військовий збір:

Відповідно до п.п. 1.2, 1.3 п. 16¹ підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України сума доходу у вигляді заробітної плати (у т.ч. за сумісництвом), нарахованої (виплаченої) на підставі трудового договору або винагороди, нарахованої (виплаченої) за цивільно-правовим договором оподатковується військовим збором. Ставка збору становить 1,5 відсотка.

(Додатково можна почитати , наприклад, Лист ДФС від 02.03.2016 № 4644/6/99-99-17-03-03-15 - http://dps.gov.ua/baneryi/podatkovi-konsultatsii/konsultatsii-dlya-yuridichnih-osib/print-67005.html).

Єдиний внесок:

Згідно з положеннями ч.1 ст.4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску, зокрема, є роботодавці:

підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами;

фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців);

фізичні особи, які забезпечують себе роботою самостійно, та фізичні особи, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту).

Згідно з положеннями ч.5 ст.8 вказаного Закону єдиний внесок встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску - сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати та сума винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Тож, так чи інакше, єдиний внесок сплачується.

Виняток, як бачимо, лише коли на підставі цивільно-правового договору фізична особа – підприємець виконує роботи (надає послуги), що відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців. Але ж як тоді цю діяльність взагалі можна порівнювати з трудовими відносинами?

Отже, чи доцільно вести мову про зменшення податкового навантаження?

ЯКІ Ж ПРИЧИНИ ОБИРАТИ ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВИЙ ДОГОВІР?

Як на мене, єдина очевидна причина – це зняття тягара відповідальності за робітника.  

Так, трудові норми ст.153 Кодексу законів про працю України зобов’язують роботодавця створювати і забезпечувати безпечні і нешкідливі умови праці. Зі свого боку, працівник має право відмовитися від дорученої роботи, якщо створилася небезпечна виробнича ситуація.

Згідно з положеннями ст.44 Закону України «Про охорону праці» за порушення законів та інших нормативно-правових актів про охорону праці винні особи притягаються до дисциплінарної, адміністративної, матеріальної, кримінальної відповідальності згідно із законом.

Відповідно до положень ст.ст.18,35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту), підлягають страхуванню у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та страхуванню від нещасного випадку.

У той же час, як зазначалось - в договірних відносинах підряду підрядник виконує роботу на виключно свій власний ризик.

ЯКІ НАСЛІДКИ «ПЕРЕКВАЛІФІКАЦІЇ» ВІДНОСИН У ТРУДОВІ?

Ну, як мінімум, адміністративна відповідальність.

Згідно з положеннями ч.3 ст.41 Кодексу України про адміністративні правопорушення фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) - тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю, від п’ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, відповідно - від 8 500 грн. до 17 000 грн.

Повторне порушення протягом року - штраф від однієї тисячі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, відповідно - від 17 000 грн. до 34 000 грн.

Положення ст.265 Кодексу законів про працю України встановлюють більш жорстку відповідальність:

Юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення, тобто – 96 000 грн.

Хто це перевіряє? - Державна інспекція України з питань праці (почитати Положення можна тут -  http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/386/2011 )

Але, слід враховувати, що це не лишається виключно проблемою того, хто наймає. При бажанні та за умови встановлення факту систематичної діяльності суд може «штрафанути» й самого  «робітника» згідно з положеннями ст.164 Кодексу України про адміністративні правопорушення:

Провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб'єкта господарювання тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (17 000 – 34 000 грн.) з конфіскацією виготовленої продукції, знарядь виробництва, сировини і грошей, одержаних внаслідок вчинення цього адміністративного правопорушення, чи без такої.

Повторно протягом року або при отриманні з таким порушенням доходу у великих розмірах - штраф від двох тисяч до п’яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (34 000 – 85 000 грн.) з конфіскацією виготовленої продукції, знарядь виробництва, сировини і грошей, одержаних внаслідок вчинення цього адміністративного правопорушення.

РЕКОМЕНДАЦІЇ

Тож, що робити, аби не лякатися тих штрафів?

Рекомендація перша – не морочте собі голову ті, кому це взагалі не потрібно. Для того, щоб дилема не виникала, дайте самі собі чітку відповідь на три прості питання:

1.Хто наймає?

2.Кого наймає?

3.Для чого наймає?

І тоді одразу все стане на свої місця.

Можете й хочете приймати на роботу – приймайте на роботу відповідно до чинного законодавства.  Не хочете приймати на роботу або розумієте, що вам це "нідочого" – укладайте договори підряду, послуг, складайте специфікації, акти виконаних робіт та наданих послуг, прив’язуйте до них оплату винагороди, визначайте строки виконання робіт та штрафи за їх недодержання, визначайте строк дії договору та підстави його дострокового розірвання.

Рекомендація друга – називайте речі своїми іменами. Не треба називати звичайні договори підряду чи виконання послуг «цивільно-правовими договорами чи угодами» - не давайте кому не треба зайвих  приводів «замислитися».

 Розмежуйте для себе основні поняття:

«замовник - виконавець» / «роботодавець - працівник»;

«виконання робіт (надання послуг)» / «прийняття на посаду, робота за спеціальністю»;

«місце виконання робіт (надання послуг)» / «робоче місце»;

«оплата виконаних робіт (наданих послуг), винагорода» / «заробітна плата».

Знайдіть лише кілька хвилин розібратися в елементарних речах і «проблема» відпаде сама собою.

Рекомендація третя (традиційна) - не підписуйте договір без юриста.

УПУЩЕНА ВИГОДА: СУТО ЕКОНОМІКА ЧИ СПОСІБ ЗАХИСТУ?

Категорія упущеної вигоди є однією з найбільш складних для доказування в суді.

Стала судова практика йде тим шляхом, що позивач будь-що має довести, що «він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток» (Оглядовий лист Вищого господарського суду України від 14.01.2014 №01-06/20/2014 «Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства у справах, в яких заявлено вимоги про відшкодування збитків»).

Проте, зводячи все у площину «сухої» економіки, ми дуже часто лишаємо поза увагою правову природу тих чи інших правовідносин.

Якщо подивитися на визначення упущеної (втраченої вигоди) в чинному законодавстві (ст.ст.22,623 ЦК України, ст.ст.224,225 ГК України) чи можна скласти чітке уявлення про те, що таке упущена вигода? Нажаль, ні.

Далеко неоднозначний зміст цих норм зводиться до того, що “упущена (втрачена) вигода” – це неодержаний дохід (прибуток).

Але, при цьому не можна не погодитися з тим, що «дохід» і «прибуток» – це різні економічні поняття, а якщо зазирнути в словник, то під «вигодою» серед іншого розуміють «добрі наслідки в чому-небудь, зручність у чомусь, сприятливі умови». В юридичному ж контексті поняття “вигода” є ще більш широким. Тож, не можна просто ототожнювати ці поняття.

На думку багатьох науковців і дослідників цієї проблеми, поняття упущеної вигоди, наведене в Конвенції ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів від 11 квітня 1980 року (за яким це шкода, якої зазнала інша сторона внаслідок порушення договору), є більш універсальним. І напевно це дозволяє в міжнародній практиці застосовувати більш гнучкий підхід до визначення упущеної вигоди (loss of profit) аж до нематеріальних втрат, втрат бізнесу, клієнтів, тощо.

Втім, і у вітчизняній практиці можна знайти достатньо цікаві кейси, які розкривають інші важливі функції упущеної вигоди, окрім загальноприйнятої компенсації фінансових втрат.

Наприклад, постанова ВГСУ від 23 жовтня 2007 р. № 31/94-07-1490 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/1087404).

У цій справі позивач – власник під’їзної залізничної колії стягував упущену вигоду з залізниці за те, що вона подавала вагони без його дозволу на цю колію іншому підприємству, яке не уклало з позивачем договору оренди цієї колії. У зв’язку з цим, позивач не отримував орендну плату за фактичну експлуатацію його колії, а отже і стягнув її з залізниці.

Звісно ж, аргументами залізниці в суді було те, що позивач не довів вжиття заходів щодо одержання упущеної вигоди, не надав доказів звернення до контрагента з наміром укласти договір оренди, і таке інше.

Втім, ВГСУ вказав на те, що в даному конкретному випадку для стягнення з відповідача упущеної вигоди достатньо наступного:

1) є факт протиправної поведінки та грубого порушення винною стороною (залізницею) правил господарської діяльності, внаслідок чого позивачеві було завдано збитків у вигляді упущеної вигоди;

2) наслідком такого порушення має бути відшкодування збитків (в тому числі й упущеної вигоди);

3) зі свого боку, позивач вжив заходів задля недопущення порушення своїх прав (адже неодноразово вимагав від залізниці припинити таку незаконну діяльність, а залізниця просто ігнорувала це);

4) при здійсненні своїх прав будь-яка особа зобов’язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, а тому залізниця мала б утриматися від подачі вагонів на колію позивача іншим особам без його дозволу (тобто, не зловживати своїм правом і не порушувати імперативних вимог ч.3 ст.13 ЦК України).

А що ж до “наміру” укласти договір оренди, то в даній ситуації з такою пропозицією до власника під’їзної залізничної колії має звертатися саме потенційний орендар, а не навпаки.

Отже, чим цікавий кейс? А власне тим, що то був яскравий приклад застосування судом стягнення упущеної вигоди саме як заходу відповідальності і способу судового захисту. І з цим не можна не погодитись. Хоча, зі спливом майже 10 років після його вирішення у цій практиці, нажаль, нічого не змінилося.

На нашу думку, це – дещо інший підхід до правової природи упущеної вигоди, про який говорять науковці і який чомусь лишається поза увагою на практиці.

Це – саме та функція упущеної вигоди, яка в залежності від обставин конкретної справи може виявитись чи не єдиним способом захисту порушеного права.

Джерело: eliteconsultgroup.com 

БЛОКЧЕЙН: ДУМКИ ЮРИСТА І НЕ ТІЛЬКИ

Блокчейн – головна «фішка» біткойну, найпоширенішої та найпопулярнішої криптовалюти світу. Біткойн став базовою платформою для блокчейн-технологій, що пояснює їх сприйняття, здебільшого, в контексті альтернативної системи грошових розрахунків.

Тільки ледащий не писав про біткойни, проте до теперішнього часу в різноманітних публікаціях коментарі експертів чомусь зводяться лише до загального огляду базових принципів роботи блокчейну біткойна або характеристик біткойну як криптовалюти і закінчуються тим, що сьогодні, нажаль, в Україні використання біткойну "заборонено" роз’ясненнями НБУ (йдеться про роз’яснення НБУ від 10.11.2014 щодо правомірності використання в Україні "віртуальної валюти/криптовалюти" Bitcoin та лист НБУ від 08.12.2014 № 29-208/72889, в яких, як відомо, біткойн визначили «грошовим сурогатом» і наділили ознаками «фінансової піраміди» та «залученості» у здійсненні сумнівних операцій).

Тому, будь-що, пов’язане з блокчейном, сприймається із зрозумілою в певній мірі осторогою. 

З іншого боку, використання терміну «заборонено» вбачається якщо не перебільшеним, то некоректним точно, адже так чи інакше – це лише позиція НБУ, викладена в його листах (роз’ясненнях).

При всьому цьому, цікаво читати про те, що Україна, за різними даними, входить у п’ятірку країн за кількістю зареєстрованих біткойн-гаманців.

Отже, можливо, мову треба вести просто про відсутність чіткої регламентації впровадження цих технологій?

Втім, як відомо, ідея біткойну із самого початку не обмежувалася лише валютою та децентралізацією розрахунків. Щонайменше, називалася можливість укладання контрактів,  гарантійні зобов’язання, арбітраж, багатосторонній підпис, тощо.

Тобто, блокчейн-технології, якщо розібратися, дають значно ширші можливості.

Концепція блокчейну як розподіленого криптографічно захищеного журналу записів дозволяє реалізувати ідеї цифрової ідентифікації, підтвердження володіння активом чи існування права, обліку та засвідчення практично будь-яких транзакцій.  

 Ця технологія цілком здатна змінити підхід до захисту інтелектуальної власності, зберігання та захисту персональних даних, нотаріальних послуг.

Практично будь-які публічні та державні реєстри, як от: реєстри прав власності чи обтяжень, реєстри правочинів, реєстри видачі дозвільних документів чи свідоцтв можуть побудовані на базових технологіях блокчейну.

Концепція смарт-контрактів на базі блокчейну може переглянути саму філософію договірних відносин та докорінно змінити інститут забезпечення виконання зобов’язань як такий. Цілковита самодостатність та автономність смарт-контракту робить його виконання безумовним та незалежним від поведінки чи волі сторін. Смарт-контракт сам собою забезпечує своє виконання. Це мінімізує саму необхідність мислити категоріями довіри, належного чи неналежного виконання зобов’язань або добросовісності сторін.

Звісно, блокчейн-технології не можуть і не повинні застосовуватись абсолютно скрізь. Але їх очевидні переваги, принаймні, дають можливість усунути людський фактор там, де його вплив вкрай не потрібен.

В Україні вже є цікаві пілотні проекти аукціонів на базі блокчейну, а наприкінці минулого року з’являлася інформація про пілотні переводи на блокчейн державних реєстрів та навіть про те, що чи не сам НБУ може стати емітентом електронних грошей на базі блокчейну.

  Тож, може, маємо справу з чимось дещо більшим, ніж «заборонена криптовалюта»?

   

ІНВЕСТУВАННЯ В НОВОБУДОВУ: ЯК ПІДГОТУВАТИСЯ

Останнім часом знаходив декілька покрокових інструкцій та тематичних рекомендацій перед інвестуванням у житло в новобудовах. Пропоную свій варіант як, не будучи експертом, можна власноруч отримати купу важливої інформації, що може вплинути на Ваш вибір.

Рекомендація перша – не біжіть одразу за консультацією до менеджера в гарненький офіс продажів із безліччю кольорових сегрегаторів та сертифікатів на стінах – це другий крок і Ви маєте до нього підготуватися. 

«ПІДГОТОВЧІ РОБОТИ»:  

       1.Відвідайте офіційний сайт об’єкту який вподобали, детально вивчіть усю представлену там інформацію. Зазвичай Ви зможете знайти там відомості про замовників та підрядників, інші проекти, в яких вони брали участь, посилання на дозвільні документи. Поцікавтеся відгуками на якомусь сторонньому тематичному форумі. Якщо нічого цього не знайдете – це має бути перший привід замислитися.

        2.Коли картина в цілому буде більш-менш зрозумілою, почніть свій аналіз з офіційного сайту  Державної архітектурно-будівельної інспекції України http://www.dabi.gov.ua/ . Юзабіліті в нього шкутильгає, але там є два важливі реєстри: реєстр виданих ліцензій та реєстр дозвільних документів.

             В реєстрі дозвільних документів Ви можете отримати інформацію про:

             1) Безпосередньо об’єкт будівництва та його категорію.

             2) Замовника, проектувальника та підрядника.

             3) Технічний та авторський нагляд.

             4) Земельну ділянку.

            5) Дозвільний документ (декларація про початок будівельних робіт чи дозвіл) та орган, що його видав.

             6) Земельну ділянку, на якій виконується будівництво.

             (Погодьтеся - це вже не мало!)

          В реєстрі виданих ліцензій, відповідно, - Ви можете перевірити наявність ліцензій у підрядників та строк їх дії.

 

           3. Коли коло учасників проекту буде з’ясовано – державний реєстр юридичних осіб в допомогу! https://usr.minjust.gov.ua/ua/freesearch - безкоштовно вивчайте детальну інформацію про всіх заявлених учасників по їх коду чи назві. Обов’язково звертайте увагу на засновників, розмір статутного капіталу, наявність відомостей про перебування особи в стані припинення чи банкрутства, санації, на дані про відкриті виконавчі провадження.

            4. Знаючи кадастровий номер земельної ділянки (Ви з легкістю дізнаєтеся його якщо не з даних на офіційному сайті проекту, то в менеджера з продажів точно) Ви можете знайти її тут - http://map.land.gov.ua/kadastrova-karta і, щонайменше, пересвідчитися у чий власності вона перебуває. За бажанням можна зареєструватися і отримати більш детальну інформацію про право власності на земельну ділянку та зареєстровані речові права на неї.

             5. Занотуйте все, що Вас цікавить чи викликає сумніви - сформулюйте питання.

  

           Таким чином, витративши кільканадцять хвилин Вашого часу, Ви будете готові до дійсно конструктивної бесіди с привітною дівчиною-менеджером у зручному офісі з продажів за філіжанкою кави на теми більш суттєві, аніж «головною особливістю нашого комплексу є чудовий краєвид». 

       При цьому, якщо дівчина не привітна або кави не буде – це теж привід замислитися (як на мене).

  ЗУСТРІЧ ІЗ МЕНЕДЖЕРОМ З ПРОДАЖІВ:

       

           Про привітність менеджера досить, бо якщо Ви виконаєте рекомендовані вище «підготовчі роботи», то концентруватися обоє будете саме на документах.

          Добре буде, якщо Ви будете з кимось, хто зможе допомогти Вам не пропустити щось важливе. В крайньому випадку – нотуйте результати того, що будете встановлювати під час вивчення наданих для ознайомлення документів (на отримання ксерокопій не розраховуйте), аби їх можна було вдома спокійно порівняти з «накопаною» самостійно інформацією.

           Просіть у менеджера виймати з товстенного сегрегатора саме ті документи, які Вас цікавлять:

 1) Документи, що засвідчують право власності чи користування землею, договір оренди / суборенди. Подивіться на строк їх дії. Спросіть копію рішення міськради про надання землі в оренду. Зверніть увагу на цільове призначення земельної ділянки.

 2) Дозвіл на будівельні роботи.

 3) Ліцензію на будівельні роботи.

 4) Договір генерального підряду. Зверніть увагу на заявлений в договорі строк прийняття об’єкту будівництва в експлуатацію.

 5) Попросіть проектну документацію.

АДЕКВАТНА НАПОЛЕГЛИВІСТЬ

Вас ніхто не обмежує часом, проте й не намагайтеся перевернути свій візит до офісу з продажів на позапланову перевірку Держархбудінспекції. Ви – не Держархбудінспекція, а офіс із продажів - це лише офіс із продажів. Навіть, якщо б сама Держархбудінспекція запевняла Вас у відсутності порушень, повірте - при бажанні їх завжди можна знайти. Отже, не перебільшуйте.

Пам’ятайте, що будь-яке інвестування в новобудову – це ризик, при чому, ризик для кожної сторони в своїй мірі.

Тому, не починайте розмову з менеджером зі слів «так, я все про вас знаю, бо перерив усі реєстри». Адже, весь подальший конструктив і бажання щось Вам надавати для ознайомлення, вочевидь, буде зведене нанівець. Так, Ви інвестор, але Ваша мета на даному етапі не доводити це, а отримати якомога більше необхідної Вам корисної інформації.

Не оголошуйте одразу менеджеру своїх ані позитивних, ані негативних попередніх висновків – вони потрібні не йому, а Вам. Краще проаналізуйте їх самостійно вже поза межами офісу.

Просіть консультацій та коментарів, а не пояснень, заручіться згодою відвідати офіс ще раз, у випадку виникнення додаткових питань. 

 

 ПРОЕКТ ІНВЕСТИЦІЙНОГО ДОГОВОРУ

Це основний документ, який Ви маєте запросити для вивчення у менеджера. Не важливо, яку назву він має, адже лише детальне вивчення змісту проекту інвестиційного договору дозволить зрозуміти усі хитросплетіння схеми інвестування, що Вам пропонується.

Ви можете, запросити його на початку зустрічі з менеджером, наприкінці чи в процесі спілкування, або навіть скачати його з сайту у разі, якщо він буде там розміщений. Проте, «вичитати» його необхідно.

Почніть з аналізу осіб, що підписуватимуть з Вами договір. З’ясуйте на підставі чого та від імені кого вони діють, чи мають необхідний обсяг повноважень для укладення таких договорів.

Уважно вичитайте предмет та зобов’язання, що бере на себе інша сторона. Зверніть увагу на умови переходу права власності на об’єкт, граничні строки прийняття в експлуатацію та передачі Вам об’єкту, відповідальність за порушення цих строків.

Вивчіть умови здійснення платежів, наявність курсових поправок, допустимих відхилень від проекту. З’ясуйте Вашу відповідальність за прострочення платежів, можливість відмовитися від договору у разі порушення його іншою стороною. Приділіть увагу порядку повернення грошових коштів у разі розірвання договору.

Основна рекомендація – не беріть для вивчення «козу», «болванку», «пустографку», «шаблон» чи ще щось подібне. Просіть надати Вам проект договору, максимально конкретизований з огляду на обраний Вами варіант співпраці.

Якщо Ви згодні на розстрочку – просіть варіант «під розстрочку» аби чітко розуміти її умови. Якщо готові інвестувати на умовах 100% передоплати – беріть договір конкретно під цей вид відносин.

Вимагайте одразу вказувати строки будівництва та кінцевий строк прийняття в експлуатацію, площу об’єкта, графік платежів та перелік будівельних робіт.  

І останнє – не підписуйте договір без юриста.