Фізична особа, яка провадить незалежну адвокатську діяльність, може бути
найманим працівником у юридичної особи та/або фізичної особи-підприємця на
посаді, яка не передбачає здійснення адвокатської діяльності та надання
адвокатських послуг, та не може представляти свого роботодавця як адвокат.
Такого висновку дійшла ДФС у своїй індивідуальній податковій
консультації від 15
серпня 2017 року № 1603/С/99-99-13-01-02-14/ІПК, чим на днях додала трошки перцю в гірку
й без того «кашу» адвокатської монополії.
Ну погодьтеся, що чи не всі задумувалися над необхідністю зробити своїх
штатних лоєрів адвокатами, аби ті могли спокійно ходити до суду. Що? Все?
Кінець інхаус юристам?
Що ж, по-перше, давайте так: згідно з положеннями п.52.2 ст.52 Податкового
кодексу України індивідуальна податкова консультація має індивідуальний
характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано
таку консультацію.
А по-друге - цікавою, все ж таки, буде (якщо буде) судова практика з цього
приводу. Адже очевидно, що суд, вирішуючи питання щодо наявності у тієї чи
іншої особи права бути представником у суді, навряд чи буде керуватися такою
консультацією. Якщо судом будуть встановлені усі повноваження адвоката як
представника сторони по справі, я, чесно кажучи, поки не бачу підстав не
допускати його до участі у справі через те, що він перебуває у трудових
відносинах із стороною. Зрештою, хтось забороняє їм укласти договір на надання правової
допомоги?
Втім, як на мене, консультація податкової є цілком логічною. «Штатний адвокат»
– ви дійсно собі таке уявляли?
Але ж справа в тому, що окрім риторичного питання щодо майбутнього інхаус юристів,
ця консультація ставить ще одне, не менш риторичне питання - стосовно майбутнього
юридичних фірм так компаній як таких. І це не жарт.
У випадку з першими все
більш-менш зрозуміло - не все зводиться до представництва у суді. Є договірна робота (це ж левова частка роботи! чому
про неї завжди забувають?) Є претензійна робота, юридичний супровід правочинів,
представництво інтересів на переговорах, вчинення реєстраційних дій,
представництво у дозвільних органах, у відносинах із третіми особами, листування
з контролюючими органами, супровід перевірок, корпоративні правовідносини, юридичні
консультації - та просто нескінчений потік! Ну і справжнє «залізо» в корзину
аргументів: «гарний юрист до суду справу не доведе» чи як там зазвичай кажуть…
(тут можна саркастично посміхнутися).
А щодо зовнішнього консалтингу, то й до всіляких там «адвокатських
монополій» підприємства завжди користувалися професійною юридичною допомогою в
суді та адвокатськими послугами у разі необхідності - нічого нового.
Тож, «інхаус юристу» чи «штатному юристу», «корпоративному юристу», «юрисконсульту»,
«раднику з правових питань» чи як би він там не називався – бути! Ура!
А от у випадку з «юридичними фірмами», мені здається, не так все й весело…
Кому ж потрібна «юридична фірма», яка не може надавати професійні послуги з
представництва в суді? Що? Ріже слух?
Ну права ж податкова, коли вказує на те, що положеннями п.п.14.1.226 п.14.1
ст.14 Податкового кодексу України чітко визначені поняття:
самозайнята
особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить
незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в
межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.
незалежна професійна
діяльність - участь
фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або
викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних
виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна,
керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів
чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою
подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або
фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як
чотирьох фізичних осіб.
А положення ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»,
в свою чергу, чітко вказують на те, що адвокатська діяльність – це незалежна
професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та
надання інших видів правової допомоги клієнту.
Тож виходить, що буквальний зміст вказаних норм насправді «трішки» ширший. Виходить,
що будь-яка фірма чи компанія, в тому числі й «юридична» - не можуть мати в
своєму штаті адвокатів, які провадять професійну адвокатську діяльність. При
цьому, незалежно від того чиї інтереси вони представляють – свого роботодавця
чи його клієнта. А отже, юридична фірма в умовах адвокатської монополії не може надавати прямі послуги з
представництва інтересів у суді. Отакої!
Наразі й положення ст.4 та ст.ст.13-15 Закону України «Про адвокатуру та
адвокатську діяльність» передбачають здійснення адвокатської діяльності
адвокатом індивідуально, у формі адвокатського бюро чи адвокатського об’єднання, а не в складі
юридичних фірм чи компаній.
Отже, уявіть собі «юридичну фірму», яка надає послуги з представництва в
суді із залученням сторонніх адвокатів на договірних засадах? Нонсенс? Так, нонсенс.
Чим тоді вона відрізняється від будь-якої іншої компанії, яка безпосередньо
наймає адвоката?
Ось, по кому треба плакати, а не по інхаус юристам. Останнім – всі карти в
руки. Підвищуйте свою кваліфікацію, працюєте професійно, доводьте своєму
роботодавцеві, що ви йому потрібні, а може й цілий ваш юридичний департамент! Ніхто
не забирає у вас ваш хліб, якщо він дійсно у вас є. Ну не працюють же в штаті
вашого роботодавця, наприклад, нотаріуси? І ви йдете до них лише тоді, коли це
потрібно. То чому ж в штаті мають працювати адвокати? Ви ж можете залишити адвокатам
лише представництво в суді, якщо вдало справляєтесь з усім іншим. І нічого
порівнювати кваліфікаційний рівень одних та інших. Кожен має займатися своєю
справою.
На мій погляд, це тільки ставить все на свої місця. Принаймні, на сьогоднішній
день.
Немає коментарів:
Дописати коментар